новини України

При цьому, синку, казав би я своєму спадкоємцю, пам’ятай, що власники політичних шапіто згорнуть свій купол, а ми – залишимося. Коли бачиш і чуєш клоунів із блакитними, білими, червоними, зеленими, чорними, рожевими прапорами пам’ятай, що вони теж залишаються разом із нами. Тож не ображай їх навіть незлим тихим матом. Спілкуйся із ними. При цьому не використовуй наказових зворотів, на кшталт, «вам треба прочитати...», «вам необхідно переглянути...», «вам край важливо вивчити...» і т.п.
 
Сину, май на увазі: клоуни залишають партійну пресу, палатки, прапори в офісах із євроремонтом, і виходять на вулиці звичайними людьми. Їх, як і тебе, бентежить думка про непевне майбутнє маленької людини в десятиліття епохальних змін. Не сумнівайся, що в них тече аж ніяк не блакитна кров.
 
Але, сину мій, будь ласка, повір у те, що на денці повсякденної свідомості усіх простих людей живуть хробачки вічних запитань. Ти вже знаєш, що це тонкі й абстрактні, але разом із тим найреальніші у світі людей матерії. Вони позначаються словами «любов» і «смерть».
 
А у гастролерів уже спливає час. Клепсидра наших днів і ночей перегорнута. Пісок секунд падає на голови, дерева й дахи будинків. Вони швидко й непомітно прошурхотять асфальтом міста, наче кленове листя жовтня.
 
Християнська любов до клоунів і класова ненависть до власників шапіто – це мій заповіт тобі, – сказав би я своєму сину.