новини України

Мінорна неділя. Дощ.  Ми з дружиною купили квитки на концерт завчасно, але, дивлячись із вікна на туманну панораму, хотілося залишитися вдома під пледом, витягнувши ноги й сьорбаючи гарячий міцний чорний чай...
 
...Барокова розкіш Сумської обласної філармонії. Намагаюся відкрутити собі голову, роздивляючись великопанське оздоблення стін, підлоги, стелі. Відчуваю свою поважність. Пан Німчуноff... Звучить.
 
Навколо нас барокові люди – ошатні, витончені, усміхені. Жодної vip-пики, в яку хотілося б розрядити дідівський наган пролетарського гніву. Навпаки – дивне відчуття, ніби знаходишся серед давно знайомих, якщо не друзів, то приятелів, із якими довгий час не бачився й тепер залюбки вітаєшся самими очима або просто спостерігаєш за ними звіддаля.
 
У залі гасне світло. На освітленій сцені – скрипаль Кирил Стеценко. «Соната для скрипки соло g-moll». Спочатку гризуть сумніви, що антикварна бельгійська скрипка (кінець 18-го століття) глючить. Хочеться вийти з зали – так роз’ятрює Бах своєю сонатою щось біля діафрагми.
 
Потім «Партита для скрипки соло d-moll» – «Рамштайн» відпочиває! Під час її останнього розділу «Чакона» в непідготовленого слухача можуть виникнути судоми, коліки, дрижаки (Бах під час написання цих нот переживав смерть близьких, а якщо є бажання дізнатися більше, запитайте у Гугля або Ореста Коваля).
 
Після першого відділення – друге, мажорне. Кажуть, що танцювальне...
 
Дві години непомітно, наче перше кохання, минають. Ми виходимо під дощ. Але неділя тепер уже мажорна, а ми – БАХнуті на всю голову. Чого й Вам бажаю!