новини України

Цьогоріч її проведення співпало з 65-річчям визволення Сумщини від фашистських загарбників, тож зібрання істориків було цілком справедливо присвячене саме даній події. Конференція вітала науковців різного віку, від студентів та магістрантів до маститих вчених. Її головною ідеєю було відродити в пам’яті нащадків події Великої Вітчизняної війни, ще раз нагадати про подвиг нашого народу, й сумчан зокрема, у ті важкі часи. 

У якості гостей на конференцію запросили ветеранів. Від їх імені виступив голова Сумської Ради міської організації ветеранів України Олександр Васильківський. Він розповів про участь сумчан у війні й визволенні території України від фашистських загарбників. Як було наголошено у доповіді ветерана, наші земляки брали в цих подіях активну участь від самого початку й до кінця. У ході війни в лісах Сумщини сформувалося 6 потужних партизанських об’єднань, діяла підпільна молодіжна група на чолі з Дмитром Косаренком. На сьогоднішній день в області проживає близько 40 сподвижників цього героїчного руху. На жаль, очевидців тієї війни стає все менше й менше. Якщо, приміром, на сьогодні налічується 300 ветеранів-визволителів, то 5 років тому їх було майже вдвічі більше.
 
Зацікавила учасників конференції і розповідь Галини Корогод про діяльність героїчного військового лікаря Олександра Міщанінова та його сім’ї. У роки війни він очолював харківський госпіталь. У період активного наступу німецьких військ туди щоденно надходили поранені. Лікар цілодобово стояв над хірургічним столом, не піднімаючи голови. Навіть коли окупанти захопили місто й німецький чобіт ступив двору лікарні, медик не припинив роботу. «Нічого не сталося, продовжуємо працювати», – такими словами він зустрів звістку про чужинців.
 
Госпіталь вдалося врятувати своєю хитрістю дружині Олександра Міщанінова. Вона сказала німцям, що це насправді цивільна лікарня, в якій є хворі на сипний тиф. Загарбники боялися цієї хвороби, тож чіпати медичний заклад не стали. Відтак йому довелося працювати в умовах окупації. Щоб не викликати зайвих підозр, очільник госпіталю наказав провести низку конспіративних заходів: було спалено весь військовий одяг, солдатам з короткими зачісками забинтували голови. Лікувати доводилося народними методами. Перев’язочний матеріал самостійно кип’ятили, аж поки він не перетворювався в ганчір’я. А коли закінчилися всі засоби для існування, Олександр Міщанінов не побоявся йти просити милостиню. Одягнувши халат Червоного Хреста, він узяв своїх дочок і разом з ними відправився збирати подання місцевих жителів. І вони активно відгукнулися на прохання про допомогу. Згодом харків’яни почали систематично підтримувати госпіталь. Таким чином, завдяки старанням і відвазі народного лікаря, очолювана ним установа благополучно пережила окупацію, і майже 300 хворих, які знаходились в ній на момент приходу німців , залишилися живими.
 
Розгляд військової тематики, розпочатий на пленарному засіданні, продовжився на секційних заняттях, які працювали за чотирма напрямками: «Історія України з найдавніших часів до 1917 року», «Україна в міжвоєнний період», «Україна в роки Великої Вітчизняної Війни та повоєнні роки», «Історія освіти, науки, літератури, культури та мистецтва».
 
Також у рамках конференції бажаючі могли ознайомитися з виставкою «Сумщина у Великій Вітчизняній Війні», де була представлена література з даної проблематики. Девізом до неї слугували слова історика В. Смолія: «У кожної держави, кожного народу є дати й події, які складають основу, опорні точки їхньої історії, підґрунтя історичної пам’яті та національної гордості. Для нас, прийдешніх поколінь, такою знаковою віхою була й вічно буде перемога у Великій Вітчизняній Війні». Робота учасників конференції сприяла тому, щоб пам’ять про ці події не забувалася, адже для сучасного покоління дуже важливо знати справжню, не викривлену історію свого народу.